Прикус – це показник співвідношення зубів при максимально щільному змиканні щелеп. Він може бути нормальним (фізіологічним) або аномальним (патологічним).
Нормальний прикус
Нормальний прикус відрізняється від патологічного певними характерними ознаками. При повному змиканні обох щелеп кожен із зубів, крім першого нижнього різця і третього верхнього великого корінного зуба, повинен замикатися з двома “антагоністами”. Змикання зубів верхньої щелепи має відбуватися з відповідними і наступними зубами нижньої щелепи, зубів нижньої – з відповідними і попередніми зубами верхньої щелепи. Також, серединна лицьова лінія повинна знаходитися рівно посередині центральних різців обох щелеп.
В ідеалі, верхні різці повинні перекривати нижні, верхні ікла – закривати нижні. Премоляри (малі корінні зуби) обох щелеп повинні щільно прилягати одне до одного, нижні великі кутні зуби, в порівнянні з верхніми, – ближче до ротової порожнини.
Варіанти норми
Нормальний прикус може мати кілька різновидів, однак обов’язковими умовами для кожного з них є незатруднена вимова під час розмови вголос, відсутність відхилень жувальної функції, а також косметичних вад через недорозвинених зубних рядів. У вітчизняній стоматології виділяють чотири нормальних варіанти прикусу:
- Ортогнатичний – нижні передні різці частково (на третину) перекриваються верхніми.
- Прогенічний – нижня щелепа, порівняно з верхньої, трохи висунута вперед.
- Прямий – різці верхньої та нижньої щелеп щільно контактують ріжучими крайками.
- Біпрогнатичний – різці обох щелеп нахилені назовні, але, при цьому, змикаються ріжучими та бугоркового ділянками.
Аномалії і патології формування прикусу
На нормальність прикусу впливають не тільки правильність розвитку лицьового скелета і зубів, але також стоп і хребта. Найбільш часто зустрічається аномалія – неповне (або відсутнє) змикання зубів на різних ділянках щелеп. У більшості випадків ця патологія знаходиться в межах норми і не потребує лікування, але іноді може виникнути потреба в регулюванні для досягнення бажаного естетичного ефекту і зменшення навантаження на які страждають зуби і скронево-верхньощелепної суглоб.
Більш серйозною, як в косметичному, так і у функціональному плані, аномалією є скупченість зубів. Причинами виникнення даної патології можуть бути недостатній розвиток основи щелепи, великі розміри зубів (макродентії) або зміщення після видалення сусідніх зубів в ранньому віці. Візуально це виглядає як поворот зубів навколо своєї осі і прорізування за межами зубних дуг.
Важливість нормального прикусу
Порушення правильного змикання відповідних зубів верхньої і нижньої щелеп сприяє поступовому пошкодження елементів зубощелепної системи, що зазнають найбільше навантаження. Крім того, деякі патології прикусу приводять ще й до косметологічних дефектів, що накладає негативний відбиток на соціальне життя людини.
Діагностика і лікування
Хоча деякі ознаки неправильності прикусу можна самостійно виявити за допомогою візуального огляду, визначити ступінь тяжкості патології і призначити необхідне лікування може тільки кваліфікований стоматолог-ортодонт. Виправлення прикусу – досить складна, тривала і недешева процедура, яка, до того ж, має вікові відмінності.